Приречений на смерть -
Годин не лiчить.
Хвилини свої проживає вщерть.
Ми всі приречені в якісь мірі.
Це кожен знає, знає, та мовчить
Як хочешь, щоб тебе почули,
Забудь про крик.
Оскільки зараз різні СМІ уми здобули
І достучатися до когось - марна справа.
Мабуть і ти до цього уже звик.
Та знаєш, у мене буває
так набридає холодна блакить Адже всi люди - це велика зграя Дiлiться фарбами своєї райдуги
Ви - полум'я, що довго вже горить.
Так разбиваются мечты Когда в округе - ни души Когда так мало знаешь ты Когда ты весь погряз во лжи Тебя не радуют цветы. И каждый со своим: "скажи!" Уйти бы прочь от суеты. И перестать бы лезть из кожи. И не свести так рано счеты, Воспоминания - до дрожи. О действиях не отдавать отчеты Но все-таки, как мы похожи. Какие глупые расчеты Крадутся, как мороз по коже.