namaste

я закриваю очі. подих сповільнюється, через ліве коліно перестає поступати кров, голос каже щось про регулярну шавасину і як ми всі її потребуємо. на верхньому поверсі чутний стук підборів - місто знайде тебе де завгодно. залишаючи опорою ліву руку та ногу, тіло нагадує гору. васіштхасана. чи багато опор ми маємо в житті? які покинуть свої справи заради тебе, які терпітимуть труднощі, що ти їм завдаєш. кінець квітня твоя подруга застібає на собі твою куртку та підвертає задовгі для неї джинси. тебе обіймають і через втрату баланса - падаєте, але вам не боляче. всі усміхаються, бо щастя - у простих речах. піднімаєтесь у врікшасану. той самий баланс душі та тіла, розуму та серця. рішення провести літо у іншій країні вже не здається таким безхмарним. працюючи, спілкуючись з великою кількістю людей, проводити з ними час так, щоби залишати його ще на себе та скаржитись на те, що доба має лише 24 години. хіба це не є справжнє життя? ставлячи коліна на лікті та приймаючи максимально незручну позу, замислюєшся про зону комфорта. 2 курс. залік по філософії.  contra spem spero заходиш до аудиторії. на дошці дві теми: синім виділена та, що добре відома, червоним та, що бачиш вперше. можеш діяти в своїх рамках, чи спробувати пересилити їх. світло стає рідкішим. перед очима постає потяг метро, який забирає тебе кожного четверга, як він і зробить через декілька хвилин. "-не хочеш сьогодні залишитись?" -звістно... з майже стертим написом "не притулятися" двері зачиняються. рушаймо далі. голос наполягає подумати про щось приємне. ти чуєш шум океану. перед очима - схід сонця, хвилі океану лоскочуть ноги, тобі щойно виповнилося 19 років. колір сонця, прозорість води і те, хто тягне тебе у воду здається таким ідеальним. та сама шавасина. час вийшов. ви подумали про заняття йогою, а я про те, як жити це життя. намасте.

Фінальна стрічка

ми не навчені говорити «так», взаємно сповільняючі серцебиття. 

навпіл небо ділить літак. навпіл ділиться все життя. 

дві дороги зіткнулись в пункті, а між ними подвійна межа. 

весь час ти тримав ту руку, яка зараз надто чужа.

як рвуться наши обійми і палають вогнем мости

кожного вечора ти отримуєш, ненаписані мною листи. 

зірки це плями світла посеред чорної імли. 

вагаючись ти почуєш шепіт: « якщо не зараз то коли?»

має бути фінальна стрічка, game over або ж the end 

доки палатиме в темряві свічка, я відкрию тобі Неверленд.

оne for the road, baby, ми сьогодні летимо наспад. 

відкривайте вікна, вимикайте світло, Всесвіт намалює рясний зорепад.

згадуй серце згадуй, цей останній вальс

ну ж бо, кохана, ходімо, Люцифер вже чекає на нас

Devils inside

I wish I could read your thoughts

I wish I could show my feelings

you weren't frank with me a lot

I wasn' t a model for dreaming

I'm not drama-queen anymore

you aren't a nowadays' hero 

you used to knock at my door

but love that person in mirror

they told me that love is blind

they told you had nothing inside

but I was in love with your mind

it is hard to accept they were right.

I still look for your face in a crowd

and wearing the highest heels

I wonder if you feel sorry about

my heart that is made from steel

I doubt would change with ages

I doubt we still are the same 

at last we've turned common pages

and now don't have common aim.

I won't need to be so dramatic despite

Just had to feed devils of mine inside.

чб

люди делят реальность на да и нет

не морочась со всякими может и если

есть только белый и черный цвет

но поступай как хочешь, плевать на честность

Выключая свет, смывая город с лица

Снимая платье с девушки без кольца

Включаешь джаз и блюз, начинаешь жить

Ты бросаешь людей, люди бросают курить,

говорить, язвить, пить

забывая знакомые номера

не стучаться в души, а лишь в тела

не замечая в голосе дрожи

мне с тобой хорошо конечно,

но давай созвонимся позже

как конвейер, ты не придешь -

на тебя сразу найдут похожих

дешевых прохожих

с которыми будет проще легче

обрастать 21 кожей

без лиц, без имен, без личности

поражая своей обычностью

концентрируясь на обличии

быть противным до неприличия

не имея ничего личного

только душу дома публичного

ты приходишь вновь, только нет огня

наконец забудь / полюби меня

мы с тобой выбираем не те пути

но откуда все знают куда идти

в мире где удаляются люди письма и адреса

где у всех равнодушно пустые глаза

где же тот запал, тот огонь внутри

я бегу от тебя, как ты скажешь три

Люди находят тысячу тупых причин

А я просто выбираю не тех мужчин.

Вряд ли буду

мне жаль самолетов сошедших с пути

жаль кораблей потерявших свою звезду

поездов и забытые ветки метро 

стертые карты, пустые слова

которые я через день забуду 

типа вернись, я якобы жду тебя

но все же знаешь, я вряд ли буду.

найпростіші слова

Ми будем з тобою як день і ніч
з одним татуванням в узгір'ях пліч
з одним майбутнім, життям на двох
ти будеш видих, а я твій вдох.

Гулятимем містом з вечірньою кавою
я завжди буду з тобою ласкавою
цитуватиму вірші, лукаво дивитись
зранку будити, по пятницях снитись.

Прокидатись під Бланта, засинати під FOB
дивитися в очі поки не візьме озноб
і весь час що ми разом в Парижі чи Ніцці
шепотітимеш в ухо мені ніжні дурниці.

від початку Всесвіту і мабуть до самого краю -
я кохаю тебе, я кохаю тебе, я кохаю

Просто захотілося Тобі розказати

Тринадцятою мовою на яку переклали вірші мого улюбленого письменника стала турецька. Який цікавий збіг, чи може цікавий він лише для мене, хоча я й зрозуміла лише верлібр про жінку, яка голить ноги у твоїй ванні. Першу сесію вже завершено і здавалося б що можно спокійно видихнути, відпустити і стерти всі ті питання, що так довго не давали спокою. Як ті моменти коли ти переходиш на англійську, бо слів рідної мови тобі замало, щоб описати все те, що відбуваєтся всередині. Тож я маю перед собою чистий аркуш, як для написання листа (може й тобі?), так і планування подальшого життя. Кожного ранку, вислуховуючи про те, чому ж я все-таки не навчаюсь на журналістиці та занурюючи ложку у кукурудзяні пластівці під йогуртом з горішками, шматочками банану і полуниці, я думаю, що ця твоя здорова їжа колись мене вб'є. Просто захотілося Тобі це розказати.